Затримка мовленнєвого розвитку (ЗМР)

ЗМР найчастіше помічають у віці від 1,5 до 4 років, коли дитина говорить значно менше за однолітків, не використовує фрази, не повторює слова або не розуміє прості інструкції. Така затримка може бути пов’язана зі слухом, неврологічними особливостями, ускладненнями вагітності або пологів, нестачею живого спілкування, стресом, надлишком гаджетів або іншими факторами.

Важливо не чекати, що мовлення обов’язково з’явиться саме. При підозрі на затримку мовленнєвого розвитку дитині потрібна комплексна оцінка: логопед або дефектолог дивиться рівень мовлення, розуміння зверненого мовлення, словниковий запас і комунікативні навички, а за необхідності рекомендує консультацію невролога, сурдолога, психолога або інших спеціалістів.

ЗМР у дітей — це затримка мовленнєвого розвитку, за якої дитина опановує мовлення пізніше за вікову норму. Це може проявлятися по-різному: одні діти довго не починають говорити, інші використовують лише окремі слова, не будують фрази, погано повторюють за дорослими або не розуміють звернене мовлення.

Наразі ЗМР стає поширеною проблемою, з якою батьки звертаються до спеціалістів. Вона проявляється у вкрай повільному поповненні словникового запасу, тривалій відсутності спочатку фразового, а потім зв’язного мовлення.

ЗМР може бути первинною або вторинною. Первинна спостерігається при повній збереженості слуху, зору та інтелектуальних здібностей. Вторинна з’являється як наслідок серйозного захворювання дитини.

Вираженість ЗМР у різних випадках суттєво відрізняється, тому її поділяють на ступені:

• I ступінь — повна відсутність мовлення;
• II ступінь — некоректна вимова і заміна звуків, використання лише простих речень;
• III ступінь — вживання лише найпростіших слів, «ковтання» звуків, переставляння складів у слові, невиразне мовлення.

Інтенсив-курс із запуску мовлення у дітей

Покращення мовленнєвих навичок за 6 тижнів

Детальніше

Норма розвитку мовлення у дітей

Багато сучасних батьків схильні вважати, що дитина, яка не заговорила до 2,5–3 років, є варіантом норми. Однак це далеко не завжди так. Мовлення дитини розвивається поетапно, і кожен етап характеризується певними діями та поведінкою:

• Другий місяць — гуління, перший сміх;
• 3–4 місяці — при гулінні з’являються поєднання губних звуків із голосними;
• 6 місяців — поява лепетного мовлення;
• 1 рік — ускладнення міміки та жестикуляції; лепетні слова починають відрізнятися за інтонацією. У лексиконі близько 10 слів, що складаються з 2–3 складів. Формується моторне мовлення. Дитина розуміє і виконує прості інструкції;
• 1,5 року — малюк повторює за дорослим прості слова, активно розвивається моторне мовлення, словниковий запас містить до 30 слів. Впізнає на слух предмети і показує їх на картинці. Розуміє і виконує прості прохання дорослих;
• 2 роки — у вжитку до 200 слів, розвинене фразове мовлення, дитина може сформулювати нескладну думку, виконує прохання не лише батьків, а й бабусь на вулиці та дітей на майданчику;
• 3 роки — кількість слів, що належать до різних частин мови, збільшується до 1500, речення стають складними і складаються з підмета, присудка та додатка.

Симптоми та ознаки затримки мовлення

Зрозуміти, що у дитини може бути затримка мовлення, можна не лише за відсутністю слів. Важливо звертати увагу на розуміння зверненого мовлення, реакцію на ім’я, жести, лепет, спроби повторювати за дорослими та бажання спілкуватися. Іноді дитина вимовляє окремі звуки або слова, але не використовує мовлення для спілкування — це теж привід для консультації.

Перші ознаки затримки мовлення можна помітити з найранішого віку:

• Третій місяць — дитина не вимовляє звуків, не реагує на звуковий вплив, плач монотонний;
• 3–4 місяці — малюк не усміхається і не проявляє емоцій, не реагує на слова та жести;
• 6 місяців — відсутній лепет;
• 1 рік — дитина не видає звуків, не робить вказівних, прощальних та інших жестів, не розрізняє інтонації, не відгукується на ім’я;
• 1,5 року — немає реакції на звернене мовлення, у лексиконі немає зовсім або менше 30 слів. Малюк не жує самостійно або погано ковтає. Не завжди може виконати прості інструкції;
• 2 роки — дуже обмежений лексикон, немає навичок повторення слів і складання фраз. Не може назвати частини тіла та предмети. Виконує лише елементарні побутові інструкції і тільки за своїм бажанням;
• 3 роки — як і раніше не розуміє звернене мовлення, не в змозі скласти двоскладове речення, «проковтує» закінчення слів або сильно їх розтягує. Якщо щось говорить, то оточуючі не можуть зрозуміти ні мовлення, ні його змісту. Має мінімальний словниковий запас. Головний спосіб спілкування — невербальний. Незвичний голос, наприклад: скрипучий або «через ніс». Своя «тарабарська» мова.

Коментар фахівця

Єремчук Ольга Логоритміст

Батьки часто чекають до 3–4 років, тому що чують: «заговорить сам». Але при ЗМР важливо оцінювати не лише кількість слів. Ми дивимося, чи розуміє дитина звернене мовлення, чи використовує жести, чи реагує на ім’я, чи намагається повторювати, чи є інтерес до спілкування. Чим раніше визначити причину затримки, тим точніше можна підібрати заняття і швидше допомогти дитині включитися в мовлення.

Затримка мовлення у 2, 3 і 4 роки: коли варто звернутися до спеціаліста

У 2 роки приводом для консультації може бути ситуація, коли дитина говорить дуже мало слів, не повторює за дорослими, не намагається поєднувати слова у прості фрази, не показує знайомі предмети або погано розуміє прості прохання.

У 3 роки насторожити має відсутність фразового мовлення, дуже маленький словниковий запас, нерозуміння зверненого мовлення, «своя мова», яку не розуміють оточуючі, або спілкування переважно жестами.

У 4 роки затримка мовлення потребує обов’язкової діагностики, якщо дитина не будує зрозумілі речення, сильно спотворює слова, не може розповісти про прості події, погано розуміє інструкції або уникає мовленнєвого спілкування.

Причини затримки мовленнєвого розвитку

ЗМР може проявитися у малюка на різних етапах психофізіологічного дозрівання. Для кожного періоду характерний свій набір несприятливих факторів, що призводять до проблем мовлення.

Пренатальний період

• гіпоксія плода;
• гідроцефалія;
• порушення формування головного мозку;
• внутрішньоутробні інфекції;
• вроджена патологія органів слуху і мовлення.

Натальний період

• асфіксія або гіпоксія під час пологів;
• родова травма;
• обвиття пуповиною.

Постнатальний період

• нервово-психічні розлади;
• нейроінфекції (менінгіт, енцефаліт та ін.);
• складні захворювання (муковісцидоз, вада серця, хвороби печінки та нирок і т.д.);
• хронічні вушні захворювання;
• порушення слуху (наприклад, вроджена глухота);
• черепно-мозкові травми;
• ураження деяких відділів мовленнєвого апарату;
• порушення у процесах голосоутворення;
• недорозвиток зон кори головного мозку.

Нерідко спеціалісти користуються іншою класифікацією, яка визначає причини виникнення ЗМР як біологічні або соціальні. Біологічними причинами вважають уже перелічені фактори. До соціальних відносять такі:

• відсутність належної уваги з боку батьків;
• невиправдана гіперопіка;
• часті госпіталізації дитини;
• психологічна травма;
• соціальні проблеми в сім’ї, жорстоке поводження з дитиною;
• захоплення гаджетами;
• білінгвістична сім’я, внаслідок чого дитина не справляється з подвійним навантаженням на мовленнєвий центр.

Затримка мовленнєвого розвитку — це не самостійне захворювання, а наслідок несприятливих зовнішніх факторів, особливостей розвитку або патологій, які можуть впливати на формування мовлення у дитини.

Діагностика ЗМР

Діагностика ЗМР починається не з апаратних досліджень, а з оцінки мовленнєвого та загального розвитку дитини. Спеціаліст дивиться, чи розуміє дитина звернене мовлення, чи реагує на ім’я, чи використовує жести, які звуки і слова вимовляє, чи може повторювати, чи будує фрази і як спілкується з дорослими.

На консультації також важливо з’ясувати, як проходили вагітність і пологи, чи були проблеми зі слухом, неврологічні захворювання, часті отити, травми, тривале використання гаджетів або нестача живого спілкування. Після первинної оцінки спеціаліст може рекомендувати консультацію невролога, сурдолога, психолога або додаткові обстеження.

За необхідності спеціаліст може рекомендувати додаткові обстеження:

• нейросонографія — дослідження органічних порушень у головному мозку у грудних дітей за допомогою ультразвуку;
• МРТ і КТ дуже точно виявляють патології головного мозку, але мають багато протипоказань для малюків;
• ЕЕГ використовують, щоб визначити біоелектричну активність мозку;
• аудіометрія дозволяє оцінити роботу слухового апарату;
• дослідження КСВП і т.д.

Також можуть використовуватися лабораторні дослідження, що дозволяють визначити гормональний рівень щитоподібної залози, наявність запальних вогнищ в організмі та безліч інших показників.

Які спеціалісти допомагають при ЗМР

При затримці мовленнєвого розвитку дитині може знадобитися допомога кількох спеціалістів. Логопед або дефектолог оцінює мовлення, розуміння, словниковий запас, фразове мовлення і підбирає корекційні заняття. Невролог допомагає виключити або підтвердити неврологічні причини затримки. Сурдолог або ЛОР перевіряє слух, тому що навіть часткове зниження слуху може заважати розвитку мовлення. Психолог або нейропсихолог оцінює увагу, поведінку, емоційний стан і особливості загального розвитку.

У центрі «Логопед-Волшебник» ми дивимося на розвиток дитини комплексно. Для нас важливо не просто порахувати кількість слів, а зрозуміти, як дитина спілкується, як реагує на дорослого, наскільки розуміє мовлення, як грає, утримує увагу і включається в заняття.

Корекція ЗМР у дітей

ЗМР не варто залишати без уваги, навіть якщо ознаки виражені слабко. У частини дітей мовлення розвивається із затримкою темпу, але без діагностики неможливо зрозуміти, чи є це варіантом індивідуального розвитку або ознакою порушення, якому потрібна корекція. Програма допомоги залежить від причини затримки, віку дитини, рівня розуміння мовлення і вираженості мовленнєвих труднощів.

У корекцію ЗМР можуть входити:

• робота з логопедом або дефектологом;
• різні види логопедичного масажу;
• артикуляційна гімнастика;
• заняття з розвитку дрібної моторики, сенсорних і мовленнєвих навичок;
• фізіотерапевтичні процедури;
• нейростимуляція;
• медикаментозна терапія у тяжких випадках;
• хірургічне втручання у разі фізичних дефектів артикуляційного апарату.

У нашому центрі одним із головних інструментів для корекції ЗМР у малюків є логоритміка. Найефективніші логопедичні прийоми під час ігор під живу музику викликають у дитини активний інтерес. Постійне переключення уваги, зміна локацій та ігрова форма занять виключають появу мовленнєвого негативізму, який виникає, коли спеціаліст саджає малюка за стіл і вимагає від нього неможливого, змушуючи раз за разом повторювати нудні монотонні вправи.

Ми досягаємо результату через мотивацію та інтерес дитини, які виникають, поки вона грає і веселиться. Логоритміка допомагає викликати бажання говорити і поступово мотивує дитину на правильну вимову.