Дислалія

Симптоми дислалії у дітей

При дислалії мовлення дитини відрізняється низкою ознак, які мають насторожити батьків:

• випадіння деяких звуків зі слів;
• заміна звуків фонетично схожими один на одного;
• некоректна вимова окремих звуків;
• включення в слово зайвих звуків.

При дислалії дитина може добре розуміти мовлення, говорити фразами й активно спілкуватися, але окремі звуки вимовляти неправильно. Тому батькам важливо звертати увагу не тільки на те, чи говорить дитина, а й на те, наскільки зрозуміло вона вимовляє слова.

Після 3–4 років логопед уже може оцінити, чи відповідає звуковимова віковій нормі. Терміни початку корекції залежать від того, які саме звуки порушені, наскільки виражена проблема і чи є особливості артикуляційного апарату.

При правильному мовленнєвому розвитку спостерігається такий порядок формування звуків:

• до 3-х років — правильне відтворення звуків раннього онтогенезу: голосних і простих приголосних;
• до 4 років зазвичай формуються свистячі й шиплячі звуки;
• до 5 років більшість звуків вимовляються чітко, включаючи складніші «р» і «л».

Для дислалії характерні порушення вимови у звукових групах шиплячих, свистячих і сонорів. Якщо вимова порушена в одній групі звуків, говорять про мономорфну дислалію, а якщо в кількох — про поліморфну або складну дислалію.

Інтенсив-курс із запуску мовлення у дітей

Покращення мовленнєвих навичок за 6 тижнів

Детальніше

Види дислалії

У логопедії дислалію класифікують за причиною порушення і за кількістю звукових груп, які дитина вимовляє неправильно.

Механічна і функціональна дислалія

Дислалію прийнято поділяти на два основні види:

• Механічна дислалія пов’язана з особливостями будови артикуляційного апарату. Проблеми з вимовою можуть виникати через неправильний прикус, особливості піднебіння, зубів, вуздечки, язика або губ.
• Функціональна дислалія виникає без виражених анатомічних дефектів. Вона може бути пов’язана з недостатньо розвиненим фонематичним слухом, слабкою артикуляційною моторикою, особливостями мовленнєвого середовища або наслідуванням неправильної мови дорослих.

Мономорфна і поліморфна дислалія

За кількістю порушених звукових груп виділяють мономорфну і поліморфну дислалію.

• Мономорфна дислалія — це порушення вимови однієї групи звуків. Наприклад, дитина неправильно вимовляє тільки свистячі, тільки шиплячі або тільки сонорні звуки.
• Поліморфна дислалія — це порушення одразу кількох груп звуків. У такому випадку мовлення дитини стає менш зрозумілим для оточення, а корекція зазвичай потребує більше часу.
• Складна дислалія частіше пов’язана з кількома порушеннями звуковимови і потребує більш послідовної логопедичної роботи.

Причини появи дислалії у дитини

До причин механічної дислалії фахівці відносять:

• дефекти щелепи: неправильний прикус, плоске піднебіння, збільшений міжзубний проміжок між центральними різцями та ін.;
• проблеми з вуздечками язика і верхньої губи;
• дуже пухкі губи або їх аномальний розвиток;
• вузький, невеликий або занадто великий язик;
• відсутність зубів, наявність вивихів щелепи тощо.

Причинами функціональної дислалії можуть бути соціальні та біологічні фактори:

• сильне ослаблення організму після хвороб;
• відставання фізичного розвитку;
• мозкова дисфункція, затримки психічного і психомовленнєвого розвитку, синдром дефіциту уваги і гіперактивності та ін.;
• соціальна ізольованість і дезадаптація малюка через занедбаність і відсутність повноцінного спілкування;
• педагогічна занедбаність;
• несформований фонематичний слух;
• білінгвальне виховання, коли сім’я є багатомовною;
• суттєві порушення мовлення у батьків і близьких людей, яким малюк може наслідувати.

Причини дислалії можуть поєднуватися. Наприклад, у дитини може бути слабка артикуляційна моторика і водночас недостатньо сформований фонематичний слух. Тому логопед оцінює не тільки вимову окремих звуків, а й фактори, які заважають їх правильній постановці.

Діагностика дислалії у дитини

Діагностувати дислалію, як і будь-яке мовленнєве порушення, має досвідчений логопед. Він ретельно обстежує малюка, з’ясовує подробиці його життя і розвитку. Особливо важливими для розуміння причин порушення мовлення є такі дані:

• перебіг вагітності та пологів;
• чим хворіла мати під час вагітності;
• перенесені малюком захворювання на момент обстеження;
• рівень психомоторного розвитку;
• стан моторики;
• наявність приглухуватості та слабкого зору;
• будова і сформованість апарату, що відповідає за артикуляцію, і наявні в ньому дефекти;
• проблеми розвитку фонематичного слуху і якості звуковимови.

Що перевіряє логопед при діагностиці

Під час діагностики логопед оцінює, які звуки дитина пропускає, замінює або спотворює. Спеціаліст перевіряє, як дитина вимовляє звуки окремо, у складах, словах, фразах і звичайному мовленні.

Також логопед звертає увагу на те, чи розрізняє дитина схожі звуки на слух, наскільки рухливі язик, губи і щелепа, чи є особливості прикусу, вуздечки або піднебіння. Це допомагає зрозуміти, чи пов’язане порушення з артикуляційним апаратом, фонематичним слухом або іншими факторами.

Логопед може дати логопедичний висновок за результатами обстеження. Якщо є підозра на анатомічні, слухові або неврологічні причини порушення, спеціаліст може рекомендувати консультацію стоматолога, ортодонта, ЛОР-лікаря або невролога.

Отримані під час обстеження результати допомагають спеціалісту з’ясувати причину патології, що виникла, поставити логопедичний висновок і розробити план корекційної роботи.

Коментар фахівця

Єремчук Ольга Логоритміст

При дислалії важливо не чекати, що всі звуки обов’язково з’являться самі. Якщо після 4–5 років дитина продовжує замінювати, пропускати або спотворювати звуки, краще пройти діагностику у логопеда. Спеціаліст визначить причину порушення і підбере вправи, які підходять саме дитині.

Рання діагностика допомагає підібрати коректну логопедичну роботу і не допустити закріплення неправильної звуковимови. У більшості випадків при дислалії основою допомоги стає саме регулярна корекція у логопеда, а не медикаментозне лікування.

Корекція дислалії у дітей

Корекційний курс завжди розробляється поетапно, виходячи з особливостей патології:

• усунення виявлених дефектів мовленнєвого апарату, що впливають на якість вимови: виправлення прикусу, пластика вуздечок та ін.;
• розвиток слухового сприйняття;
• робота над дрібною моторикою;
• постановка нормального мовленнєвого дихання;
• вироблення навичок диференціації звуків;
• автоматизація правильної вимови;
• введення відпрацьованих звуків в усне мовлення.

Батьки часто називають це лікуванням дислалії, але в логопедичній практиці зазвичай говорять про корекцію звуковимови. Основне завдання спеціаліста — не просто “поставити” звук, а допомогти дитині використовувати його правильно у звичайному мовленні.

Як проходить корекція дислалії

Корекція дислалії у дітей зазвичай проходить у кілька етапів:

1. Підготовка артикуляційного апарату. Логопед підбирає вправи для язика, губ, дихання, дрібної моторики і слухового сприйняття.
2. Постановка звука. Спеціаліст допомагає дитині правильно вимовити потрібний звук.
3. Автоматизація звука. Новий звук закріплюється у складах, словах, фразах і реченнях.
4. Диференціація схожих звуків. Дитина вчиться не плутати близькі за звучанням звуки.
5. Закріплення в мовленні. Правильна вимова переноситься у звичайне спілкування.

Успішність логопедичної корекції перебуває у прямій залежності від регулярності занять. Їх періодичність має бути не менше двох разів на тиждень, в ідеалі — три. Однак батьки мають розуміти, що не можна досягти швидкого позитивного ефекту без систематичного виконання домашніх завдань.

При дотриманні комплексного підходу, що поєднує заняття зі спеціалістом, артикуляційну гімнастику, логопедичний масаж за показаннями і домашні вправи, корекція простих форм дислалії може зайняти кілька місяців. При складних формах робота зазвичай потребує більше часу.

Розлад звуковимови за відсутності корекції може ускладнювати навчання читанню і письму, а також заважати дитині вільно спілкуватися з однолітками і дорослими.

Профілактика дислалії

Профілактика не гарантує, що у дитини не виникне порушення звуковимови, але допомагає знизити ризик закріплення неправильної артикуляції. Особливо важливо стежити за мовленнєвим середовищем, станом зубощелепної системи і звертатися до спеціаліста, якщо звуки довго не з’являються або вимовляються спотворено.

Уникнути проблем з мовленням можна, якщо:

• вчасно виправляти стоматологічні дефекти;
• стежити за своєчасним прорізуванням зубів;
• вводити в раціон дитини тверду їжу;
• активно розвивати у малюка дрібну моторику;
• не вживати спотворені слова і сленг;
• чітко проговорювати звуки, використовуючи правильну артикуляцію;
• до шкільного віку регулярно відвідувати логопеда.