Дизартрія

У центрі «Логопед-Чарівник» ми часто пояснюємо батькам, що дизартрія у дітей — це не просто неправильна вимова окремих звуків. При дизартрії дитині складно керувати м’язами, які беруть участь у мовленні: язиком, губами, щоками, м’яким піднебінням, голосом і диханням. Через це мовлення звучить змазано, нечітко, напружено або, навпаки, занадто мляво.

Дитина може розуміти звернене мовлення і знати потрібне слово, але їй важко вимовити його розбірливо. Тому при дизартрії важлива не тільки постановка звуків, а комплексна логопедична робота: розвиток артикуляції, мовленнєвого дихання, голосу, темпу мовлення і загальної моторики.

Інтенсив-курс із запуску мовлення у дітей

Покращення мовленнєвих навичок за 6 тижнів

Детальніше

Основні ознаки і симптоми дизартрії у дітей

Симптоми дизартрії у дітей можуть проявлятися по-різному. В однієї дитини сильніше помітне нечітке мовлення, в іншої — слабкість м’язів язика, труднощі з жуванням, слинотеча або швидка втомлюваність під час розмови.

Ми рекомендуємо звернути увагу на мовлення дитини, якщо вона говорить «змазано», швидко втомлюється під час мовлення, погано утримує слину, з труднощами жує тверду їжу або не може точно виконати рухи язиком і губами.

• порушення мовленнєвих функцій і голосових реакцій

Основна проблема дизартрії — погано розрізнюване, невиразне мовлення. Слова можуть вимовлятися занадто швидко або, навпаки, занадто повільно. Дитині буває важко змінювати тон, силу голосу і темп мовлення. Через це мовлення стає невиразним, змазаним і малозрозумілим для оточуючих. Також можуть порушуватися звуковимова, складова структура слова і побудова фраз;

• проблеми з харчуванням

У дітей з дизартрією можуть бути слабкі або занадто напружені артикуляційні м’язи. Тому їм буває важко полоскати рот, утримувати їжу в роті, добре пережовувати м’ясо, тверді фрукти, хлібні скоринки та іншу їжу, що потребує активної роботи язика, губ і щік;

• затримка моторного розвитку

Діти з дизартрією часто бувають незграбними, повільно рухаються і швидко втомлюються при складних рухах. Їм складно утримувати рівновагу, стрибати на одній нозі, виконувати точні рухи руками. Дрібна моторика може бути розвинена недостатньо, тому дитині важко застібати одяг, зав’язувати шнурки, малювати, ліпити, гратися з конструкторами і пазлами;

• порушення орієнтації у просторі

У дитини можуть бути труднощі з визначенням напрямків: право і ліво, верх і низ. Такі особливості не завжди пов’язані тільки з мовленням, тому при діагностиці ми оцінюємо загальний розвиток, координацію рухів і стан нервової системи.

На що батькам варто звернути увагу

Приводом звернутися до логопеда може бути ситуація, коли дитина говорить нерозбірливо, «ковтає» звуки і закінчення, не може підняти язик вгору, швидко втомлюється під час мовлення, говорить занадто тихо, гугняво або напружено. Також важливими ознаками можуть бути слабкі м’язи язика, труднощі з жуванням, часте витікання слини, незграбність рухів і проблеми з дрібною моторикою.

Одна окрема ознака ще не означає дизартрію. Але якщо кілька проявів повторюються регулярно і заважають дитині говорити зрозуміло, ми радимо пройти логопедичну діагностику.

Як дизартрія впливає на язик, губи й артикуляцію

При дизартрії можуть страждати рухи язика, губ, щік і м’якого піднебіння. В одних дітей м’язи артикуляційного апарату занадто напружені, в інших — мляві і слабкі. Через це дитині буває важко підняти язик вгору, утримати його в потрібному положенні, швидко перемикатися з одного руху на інший або чітко вимовляти звуки.

Іноді батьки помічають, що язик виглядає малорухомим, «слабким», тремтить при спробі виконати вправу або дитина швидко втомлюється під час артикуляційної гімнастики. Але за однією ознакою діагноз не ставлять: стан артикуляційного апарату має оцінювати логопед, а за необхідності — невролог.

Види і форми дизартрії

Форму дизартрії визначає спеціаліст після обстеження. Батькам не потрібно самостійно розрізняти бульбарну, псевдобульбарну або мозочкову дизартрію: важливіше зрозуміти, як порушення проявляється у дитини і яка допомога їй потрібна.

Залежно від ураженої ділянки центральної нервової системи дизартрію прийнято поділяти на кілька форм:

• бульбарна

При цій формі порушується робота нервів і м’язів, які беруть участь в артикуляції, смоктанні, жуванні і ковтанні. У дитини може бути слабкість м’язів, гугнявий або тихий голос, підвищене слиновиділення, обмежена міміка. Звуки можуть зливатися, а мовлення стає одноманітним і малозрозумілим;

• псевдобульбарна

Одна з найчастіших форм у дітей. При ній може спостерігатися підвищений тонус м’язів мовленнєвого апарату, обмеження рухливості язика, труднощі з ковтанням, слиновиділення, напружене і змазане мовлення;

• кіркова

Пов’язана з порушенням роботи ділянок кори головного мозку, які беруть участь в організації мовленнєвих рухів. Дитині буває важко виконувати точні послідовні рухи язиком і губами, через що страждає звуковимова і плавність мовлення;

• підкіркова

При підкірковій формі можуть з’являтися мимовільні рухи м’язів обличчя та артикуляційного апарату. Це впливає на темп, ритм, інтонацію і силу голосу. Мовлення може звучати то занадто тихо, то різко, зі змінами тембру і темпу;

• мозочкова

При цій формі мовлення може ставати скандованим, різким, ніби вимовляється по складах. Також можуть бути порушення координації рухів, хиткість ходи, труднощі з рівновагою і точністю рухів.

Іноді в класифікаціях зустрічаються і більш рідкісні форми дизартрії. Але для батьків важливіше не назва форми, а те, як порушення впливає на мовлення дитини і яка корекційна програма їй потрібна.

Ступені дизартрії у дітей

За вираженістю мовленнєвих порушень дизартрія може бути легкою, середньою або тяжкою. Ступінь визначає спеціаліст після діагностики: він оцінює розбірливість мовлення, стан артикуляційного апарату, дихання, голос, темп мовлення і здатність дитини використовувати поставлені звуки у звичайному житті.

Легка дизартрія

При легкому ступені мовлення дитини загалом зрозуміле, але можуть зберігатися змазаність звуків, труднощі з вимовою окремих груп звуків, слабкість артикуляційних м’язів і швидка втомлюваність під час занять.

До легких проявів часто відносять і стерту дизартрію. При стертій формі порушення можуть бути майже непомітні для оточуючих, але логопед бачить труднощі з артикуляцією, тонусом м’язів, мовленнєвим диханням і точністю рухів язика.

Коментар фахівця

Ірина Фурса Керівник центру, Логопед

Якщо у дитини є труднощі з жуванням, не варто самостійно різко змінювати раціон і повністю переходити на перетерту їжу без рекомендації спеціаліста. Краще обговорити це питання з логопедом, педіатром або іншим профільним спеціалістом, щоб підтримувати розвиток жувальних навичок безпечно і поступово.

Дизартрія середнього ступеня

При середньому ступені мовлення стає менш розбірливим. Дитину добре розуміють близькі, але стороннім людям буває важко розібрати, що вона говорить. Зазвичай потрібна тривала системна корекція: робота над артикуляцією, диханням, голосом, звуковимовою і використанням мовлення у звичайному спілкуванні.

Тяжка дизартрія

При тяжкому ступені мовлення може бути різко порушене, малозрозуміле навіть близьким. В окремих випадках розвивається анартрія — стан, при якому самостійне мовлення відсутнє або вкрай обмежене. У таких ситуаціях дитині особливо важлива комплексна допомога спеціалістів і регулярна корекційна робота.

Причини виникнення дизартрії

Дизартрія зазвичай виникає внаслідок порушень у роботі центральної нервової системи. На розвиток мовлення можуть впливати різні фактори, які впливали на дитину під час вагітності, пологів або в ранньому віці.

До можливих причин належать:

• внутрішньоутробні гострі і хронічні інфекції;
• внутрішньоутробна гіпоксія;
• інтоксикації;
• тяжкі токсикози;
• резус-конфлікт;
• недоношеність;
• родові травми;
• асфіксія;
• травми черепа;
• перенесені нейроінфекції, наприклад менінгіт або енцефаліт;
• дитячий церебральний параліч та інші неврологічні порушення.

У більшості випадків дизартрія виявляється у дітей як вроджене або раннє порушення, але її вираженість може ставати помітнішою в міру розвитку мовлення. Іноді батьки звертають увагу на проблему тільки тоді, коли дитина починає говорити фразами, а мовлення залишається змазаним і важким для розуміння.

Причину дизартрії не можна визначити тільки за описом мовлення дитини. Для цього важливо враховувати перебіг вагітності і пологів, особливості раннього розвитку, стан нервової системи і результати обстеження у спеціалістів.

Діагностика дитячої дизартрії

Оскільки дизартрія пов’язана не тільки з вимовою звуків, але й з роботою нервової системи, діагностика має бути комплексною. В обстеженні можуть брати участь логопед і невролог. Логопед оцінює мовлення і артикуляційний апарат, а невролог — стан нервової системи і можливі причини порушення.

Логопедична діагностика оцінює:

• наскільки синхронно працює артикуляційний апарат;
• звуковимову;
• рівень розвитку мовлення;
• розбірливість мовлення;
• стан м’язів язика, губ, щік і обличчя;
• розвиток мовленнєвого дихання;
• голос, темп і плавність мовлення;
• збереженість, легкість і амплітуду рухів артикуляційного апарату;
• особливості дрібної моторики і загальної координації;
• рівень писемного мовлення у дошкільників і молодших школярів, якщо це актуально за віком.

Невролог оцінює рефлекси, м’язовий тонус, координацію, особливості рухового розвитку і загальний стан нервової системи. За необхідності лікар може призначити додаткові обстеження або консультації інших спеціалістів.

Лікування і корекція дизартрії

Корекція дизартрії зазвичай потребує комплексного підходу. У роботу можуть входити логопедичні заняття, артикуляційна і дихальна гімнастика, розвиток мовленнєвого дихання, робота над голосом, темпом мовлення, звуковимовою і загальною моторикою.

Логопедичний масаж може застосовуватися як частина корекційної програми, якщо для цього є показання. Він допомагає працювати з тонусом м’язів артикуляційного апарату, але не є єдиним методом допомоги. Програму занять ми підбираємо індивідуально після діагностики.

Медикаментозне лікування, якщо воно необхідне, призначає тільки лікар. Важливо розуміти, що не існує універсальної таблетки від дизартрії: основна робота спрямована на розвиток мовленнєвих навичок і покращення роботи артикуляційного апарату.

У корекційну програму можуть входити:

• логопедична корекція;
• артикуляційна гімнастика;
• дихальні вправи;
• вправи для розвитку голосу і темпу мовлення;
• робота над звуковимовою;
• логопедичний масаж за наявності показань;
• розвиток дрібної і загальної моторики;
• рекомендації для домашніх занять;
• супровід невролога або інших спеціалістів, якщо це необхідно.

Корекція дизартрії потребує регулярності. Важливо не тільки виконувати вправи на заняттях, але й поступово переносити нові навички у звичайне мовлення: у слова, фрази, діалоги і повсякденне спілкування.

Чи лікується дизартрія у дітей

Дизартрія піддається корекції, але строки і результат залежать від причини порушення, ступеня вираженості, віку дитини, стану нервової системи і регулярності занять. При легкій формі можна значно покращити розбірливість мовлення і підготувати дитину до школи. При більш виражених порушеннях корекція може бути тривалою, але вона допомагає дитині краще користуватися мовленням у спілкуванні і навчанні.

Ми не радимо чекати, що проблема мине сама. Чим раніше дитина пройде діагностику і почне заняття, тим вищі шанси на помітне покращення мовлення.

Як логопед допомагає дитині з дизартрією

Логопедична робота при дизартрії спрямована не тільки на постановку окремих звуків. Ми допомагаємо дитині розвивати рухливість язика і губ, мовленнєве дихання, силу і висоту голосу, темп мовлення, чіткість вимови і здатність використовувати нові навички у звичайному спілкуванні.

Програма занять підбирається індивідуально. Одній дитині може бути важливішою робота з артикуляцією, іншій — розвиток дихання і голосу, третій — закріплення звуків у словах, фразах і спонтанному мовленні.

У центрі «Логопед-Чарівник» ми проводимо діагностику, визначаємо мовленнєві труднощі дитини і підбираємо індивідуальну програму корекції. Батьки отримують зрозумілі рекомендації, як підтримувати заняття вдома і на що звертати увагу в повсякденному мовленні дитини.